Джюнджі Іто та японський фольклор: сучасні жахи

Коли ви чуєте словосполучення «король жахів», на думку миттєво спадає всім добре відомий Стівен Кінг. Лякаючи своєю перевернутою реальністю, він проникає глибоко під шкіру і витягує найпотаємніші страхи, які тільки можна знайти в душі людини. Але справжні поціновувачі знають, що в Японії теж є автор, який отримав такий же титул.

Ім’я цього автора – Джюнджі Іто. Кожна його манґа перетворює повсякденність на жах, що роздирає на шматки: страх стає плоттю і кров’ю, предмети закручуються у гіпнотичні спіралі, а чудовиська відчуваються настільки реальними, що це відчуття лякає протягом усього дня і зовсім не бажає відпускати.

Давайте ж разом поринемо у страшні «Колекції Джюнджі Іто» і зрозуміємо, як він майстерно переплітає фольклорних чудовиськ у своїх творах, формуючи справжній кошмар.

Хто такий Джюнджі Іто і чому його вважають «королем жахів»?

Для тих, хто вперше бачить це ім’я: вітаємо, після знайомства з автором ви точно вже не будете такими, як раніше.

Джюнджі Іто народився у 1963 році в невеличкому містечку префектури Гіфу. Уже з ранніх років жахи міцно увійшли в його життя. Про що тут говорити: майбутній геній жив у японському традиційному будинку, в якому, щоб дійти до ванної, потрібно було спуститися у підвальний коридор. За спогадами Іто-сана, у цьому проміжку завжди були розкритими навстіж двері, через які проглядали шматочки темряви, що ховалися в його домі.

Згодом він почне захоплюватися хорор-манґами та фільмами жахів. Страхітливі образи на екрані зовсім не відштовхували – навпаки, притягували і заворожували. Ще до того, як Джюнджі Іто пішов до початкової школи (у Японії вона починається, як і в Україні, з 6 років), він міг похвалитися своїм невеликим портфоліо. Відкривши для себе жахи, Іто-сан намагався відтворити побачене власними руками на папері.

І це захоплення йшло за ним протягом усього життя. Спершу це вважалося просто хобі. Ба більше, відомий манґака вивчився на стоматолога і працював у цій сфері кілька років, перш ніж все ж схилитися до малювання та зробити його основним напрямком.

І дуже навіть заслужено. Тому що титул «короля жахів» йому дано не просто так. Є гарне прислів’я: «Диявол у деталях». І воно дуже точно описує страшний світ, у який занурює читача Джюнджі Іто. Ломані рухи, неприродні пози, викривлені тіла та дивні текстури – ми занурюємося у його світ не поверхово, а з головою і починаємо розуміти, що страх цілком відчутний і живе зовсім поруч із нами.

Так само як і його американський колега, Джюнджі Іто не створює «нереальний» хорор. У його манзі дуже багато реального. Маленькі села, шкільні класи, подорожі з друзями на море – картинка змінюється, але читачеві легко повірити, що таке могло б статися і з ним.

До цього всього додається унікальний стиль малювання, який ні з чим не сплутаєш. Звісно, у кожного манґаки є свої «впізнавані» риси. У випадку з Джюнджі Іто в очі перш за все кидаються гіпердетальні ілюстрації. Пригляньтеся до них. Що ви відчуваєте? Легку нудоту, огиду і… захоплення. Його малюнки здаються страшними, але в них проглядається та дивна, химерна краса, від якої неможливо відвести погляд, навіть відчуваючи хвилювання, що зростає з кожною секундою.

І, звісно, головна його перлина – це історії. Тісний зв'язок з японським фольклором у сетингу сучасного світу – мабуть, геніальне рішення, яке додає всієї цієї унікальності, роблячи Іто-сана, мабуть, єдиним у своєму роді.

Кайдан – (не)традиційні історії про привидів

У японській міфології «кайдан» відноситься безпосередньо до історій про привидів.

«Кайдан»-історії – це літні посиденьки біля вогнища в поході, коли діти, під покровом ночі, розповідають один одному страшні вигадки, від яких кров стигне в жилах. Одним із головних мотивів є прокляття або якесь незавершене діло, що переходить із покоління в покоління.

Наприклад, візьмемо окрему збірку під назвою «Страшні історії Мімі» (яп. ミミの怪談 (mimi-no kaidan)). Збірка об’єднана кількома оповіданнями, в яких головною героїнею є дівчинка Мімі, з якою постійно відбуваються надприродні історії. Тіло мертвої жінки, що хиталося на гілці, хоча невідомо, як воно там опинилося. Сусідка-привид, яка підглядає у замкову щілину. Пляжний епізод, що нагадує читачам, що на відпочинку треба знайомитися обережно. Усе це переплітається в одне велике хаотичне ціле, створюючи химерний коктейль традиційного японського жаху, поєднаного з сучасністю.

Купити манґу «Страшні історії Мімі»

Томіе – мстивий дух юрей

Ще одна істота з фольклору, яка яскраво простежується у роботах Джюнджі Іто, це юрей. У японській міфології юрей – дух, який повертається у наш світ знову і знову, бажаючи помсти або покарання. Вони часто з’являються або в місцях, де трапилася трагедія, або поруч із тими, хто… винен.

Класичним прикладом є розповідь «Томіе». Мабуть, одне з найвідоміших у колекції Джюнджі Іто. Томіе – істота невідомого походження, яка постає перед читачем у вигляді гарної молодої дівчини. Протягом всієї манґи Томіе зводить з розуму людей навколо: чоловіки вбивають один одного за її красу, жінки втрачають розум. Але головною метою є те, що в результаті її постійно розчленовують, щоб… Томіе знову поверталася. І з кожним її убивством на ній виростають нові частини тіла, роблячи її ще страшнішою.

Як традиційний юрей, вона маніпулює людьми навколо, провокуючи ревнощі, агресію, одержимість і насильство. Її вважають уособленням «жіночої люті» та «помсти», а головна мета – психологічний тиск на жертв.

У цій роботі Джюнджі Іто відкриває себе повністю: це не класичний жах, а абсолютно абсурдний кошмарний світ із розумінням неминучості трагедії.

Купити манґу та мерч «Томіе»

Уроборос і циклічність страху в «Удзумакі»

І, звісно, одним із найбільш впізнаваних тропів у світі Джюнджі Іто є циклічність. Вона проявляється скрізь: нескінченний круг, який починається знову і знову. Здається, жахи залишилися позаду, але… цикл починається знову.

У Японії темі уробороса також часто приділяють увагу. Згадаємо символ – змію, що кусає свій хвіст. Хоча це явище не є традиційно японським, у країні вранішнього сонця воно прижилося.

Іто-сан також використовує цю концепцію, вплітаючи її у свої твори. Читач ніби потрапляє в сюжетну петлю, з якої, як би він не намагався, не може вибратися. Жах наростає з кожною сторінкою, даючи зрозуміти, що кінця йому немає.

Найкраще це показано в «Удзумакі» або в перекладі на українську «Спіралі». Акцент зроблений на боді-хорорі, що відбувається в маленькому японському містечку, яке стає одержимим спіралями. Страх тут також має спіралеподібну форму: те, що почалося з малого, закручується все сильніше й сильніше, доходячи знову до абсурду та кошмару на межі реальності.

Купити манґу та мерч «Удзумакі»

Висновки

Твори Джюнджі Іто – справді щось, що неможливо сплутати ні з чим. Повністю відмінні від будь-якої форми жахів, вони й привабливі саме тим. Як свіже дихання у світі хорору, яке занурює в атмосферу, раніше невідому.

А незліченна кількість адаптацій, косплею та мерчу по цьому всесвіту лише підтверджує ще раз шалений попит на Іто-сана як у Японії, так і за її межами.

І навіть якщо ви ніколи раніше не чули про ці твори, ніколи не пізно поринути в цей світ кошмарів і полоскотати собі нерви, перевіривши їх на міцність.