6 найстрашніших японських міських легенд

Сьогодні ми розповімо про японські кріпі-пасти (страшні історії та міські легенди) українською мовою. Ми відібрали для вас шість найстрашніших, на нашу думку, моторошних історій. Волосся від них стає дибки, кров стигне в жилах, і взагалі всі хімічні реакції організму гарантовані. Все ж таки японський хоррор - один з найатмосферніших. А те, що міські легенди створені звичайними собі людьми, робить їх ще більш моторошними.

Тому приготуйте собі гаряче какао, закутайтеся в покривало та приготуйтеся читати.

Ми відшукали перлини японських міських легенд та жахалок в просторах інтернету. Ці історії передаються з уст в уста, від форуму до форуму, та є предметом дискусій серед японців різних поколінь. 

Але не сприймайте все занадто близько до серця - все ж таки це просто сучасні міфи. Хоча... хтозна :)

Істоти, описані у відібраних міських легендах - це японські йокай та юрей. 

Так йокай чи юрей? Види японських монстрів та привидів

Ілюстрація: Триптих гравюри укійо-е. Гравюра створена японським художником Утаґава Кунійоші (Utagawa Kuniyoshi), відомим як "Дивакуватий художник". Назва роботи: "Двобій Отаке Торо Міцукуні з величезним кістяком, яким керує жінка-демон Такі-яшя («Старий імператорський палац Сома»)".

Отже, що таке йокай?

Йокай (妖怪) - це надприродна істота. Деколи цей термін перекладають як "монстр", "гоблін", "перевертень", хоча жодне з цих понять не передає всі нюанси. 

Нелюдські істоти з надприродними силами можна вважати йокаями - не лише гоблінів чи монстрів. Йокаями можуть бути оживші предмети, людиноподібні створіння, тварини з надприродними здібностями, знеславлені божества та духи. 

Щодо характеру йокаїв - деякі можуть бути доброзичливими та веселими, а інші - страхітливими та злісними. Крім того, є пустотливі йокаї-хулігани, які тільки те й роблять, що жартують над людьми.

Юрей (幽霊) - це духи або привиди, а йокай (妖怪) відносяться до ширшого кола надприродних істот.

Все дуже залежить від контексту та від того, як ці істоти взаємодіють з людьми. Дехто вважає, що юрей - це привиди, які полюють за людьми і з'являються в один і той самий відрізок часу (переважно опівночі і до 03:00), а йокай - це прив'язані до певного місця перевертні, божки та чудасії.

Йокай та юрей - не одне і те ж.

Хоча деякі культурологи вважають, що юрей - це зовсім інші категорія, інші пояснюють, що привиди все одно є надприродними, і отже їх можна вважати підкатегорією йокай.

Висновок: не всі йокаї це юреї, але юрей може бути різновидом йокая (залежить від того, з яким культурологом-йокайологом ведете дискусію).

В наших історіях є і юрей і йокай, і всі вони не дуже привітні. Кожен отримає свій бал з п'яти за шкалою моторошності.

1. Кучі-саке онна/ Kuchi-sake Onna або "Жінка з розірваним ротом"

Де можна зустріти: Де завгодно в Японії, але особливо в префектурі Міє. 

Малюнок зліва, джерело: @davidgaillet

Малюнок справа, джерело: Kowabana

До вас підійшла японська пані в медичній масці і питає, чи вона красива? Вітаємо, ви щойно зіткнулися з японським йокаєм - Кучі-саке Онна. 

Історія

Учень початкової школи якраз повертався додому, коли до нього раптом підійшла незнайома жінка.

Надворі стояла літня спека, але вона була одягнена в довге червоне пальто. Її рот і підборіддя вкриті хірургічною маскою. Вона запитала: 

- "Я красива?"

Незважаючи на маску, жінка все одно видавалася доволі молодою і гарною. Учень відповів: 

- "Так!"

Жінка зняла маску.

"А тепер?" - прошипіла вона.

Огидний рот, розрізаний від вуха до вуха, розплився в страхітливій посмішці. Вона дістала серп, захований під пальто, і замахнулася на учня. 

Нажаханий хлопчик кинувся втікати, але жінка рухалася занадто швидко...

Про Кучі-саке онна

Історія про жінку з пошрамованим ротом - одна з найпопулярніших міських легенд Японії. Розповідь помандрувала далеко за межі країни, і тепер кочує по всьому світу, лякаючи як маленьких так і дорослих гайджінів (див. іноземців).

Слово "Саке" в імені цієї страшнючої пані ніяк не пов'язане з алкоголем. В цьому випадку воно означає "розірваний". Тобто, "кучі" - рот, "саке" - розірваний", "онна" - жінка. Жінка з розірваним ротом. Ось ви й вивчили три японських слова, два з яких точно належать до повсякденного словникового запасу :)

Ходить багато легенд про походження Кучі-саке онна, всі вони міняються від префектури до префектури, але в основному це жінка, яку понівечив і вбив її чоловік.

Є декілька теорій щодо першої появи Кучі-саке онна. Одна з них стверджує, що наприкінці 1978 в містечку Яоцу, префектура Гіфу, стара жінка з фермерської сім'ї в кутку саду помітила жінку з розрізаним ротом. Місцева газета написала про це статтю, і легенда зі швидкістю світла розлетілася серед місцевих дітей. 

Є багато різних варіацій легенди. У деяких з них йдеться про те, що привид жінки носить червоне пальто, серп або ножиці. Кажуть, що вона може бігти зі швидкістю сто метрів за шість секунд, ненавидить гель для укладки волосся та цукерки-льодяники бекко-аме (bekkōame).

Тактика виживання, якщо немає льодяників: на запитання Кучі-саке онна "чи я красива" відповісти "Так собі" або "Посередньо" - це її сконфузить, а жертві дасть час на втечу.

Отже, цей привид жорстокий та безсердечний і може напасти будь-коли і будь-де, але доволі легко піддається на провокації, тому за шкалою "моторошності" пані отримує три зірки з п'яти.

Цікавинка: Кучі-саке онна НЕ атакує людей з групою крові O (першою групою). Саме час перевірити свою кров на імунітет від мстивих духів!

2. Ханако-сан з туалету

Де можна зустріти: В дівчачих шкільних туалетах, зазвичай на третьому поверсі, в третій кабіні. 

Ілюстрація зліва: @anitaillustrated

Ілюстрація справа з фільму Toire no Hanako-san (Ханако сан з туалету)

Отже, ви таки зайшли в шкільний туалет на третій поверх і постукали в третю кабіну? Якщо постукали, ще й тричі, і запитали, чи Ханако-сан є всередині - можете починати боятися. Ви щойно викликали одного з найстрашніших привидів-йокаїв Японії. Швидше за все, вона відповість вам: "Так, я тут". Ну а тоді, залежно від того, в якій ви префектурі - або побачите закривавлену руку, або дівчинка сама вийде з туалету, і тут допомогти вам вже ніхто не зможе. 

За останні десятиліття легенда про дівчинку Ханако стала однією з найвідоміших у країні. Японські туалети часто зайняті потойбічною дівчинкою, тому радимо бути обережнішими. 

Історія походження Ханако-сан досі розмита. Хоча вона стала національним явищем у 1980-х роках, є припущення, що насправді легенда існує ще з 1950-х років. Деякі історії стверджують, що Ханако-сан є привидом дівчинки з часів Другої світової війни, яка загинула під час бомбардування школи, граючи в хованки. Інші історії стверджують, що Ханако є неспокійним духом дівчинки, яка загинула від рук божевільних батьків або незнайомця. У деяких випадках вона є привидом учениці, яка загинула в результаті нещасного випадку в школі.

Історїї походження Ханако-сан - чи Друга Світова, чи божевільні батьки - справді жахливі. Тому за шкалою моторошності вона теж отримує три зірки з п'яти.

Здебільшого Ханако-сан нешкідлива, і її можна уникнути. Просто тримайтеся подалі від тієї третьої кабіни в дівчачому туалеті. Якщо ж вам коли-небудь знадобиться позбутися Ханако, спробуйте показати їй результат іспиту з ідеальним балом. Деякі легенди стверджують, що побачивши хорошу оцінку, дівчинка зникає в повітрі.

3. Коккурі-сан (Kokkuri-san)

Де можна зустріти: будь-де, залежно від місця гри.

Ілюстрація справа: https://ananweb.jp/column/kowaihanashi/216507/

Коккурі-сан - це найвідоміша японська страшна гра в викликання духів (щось таке як віджа для спіритичних сеансів в західному світі). І, пані та панове, це вже не жарти, бо коккурі-сан справді заборонена в японських школах. 

В коккурі-сан грали, в основному, японські школярі, які хотіли викликати духа, щоб ставити йому різні питання про майбутнє. В якийсь момент гра стала настільки популярною в Японії, що викликала хвилю істерії в ЗМІ, і в результаті багато шкіл були змушені заборонити японським школярам затівати викликання духів.

Японська гра вважається полегшеним варіантом західних спіритичних сеансів з більш небезпечвними духами, адже коккурі-сан - це тваринний дух, який є сумішшю лисиці, собаки та єнота. Звідси й ім'я: "кок" - одне з читань до слова "кіцуне" - лисиця; "ку" = "іну" - собака, і "рі" = "танукі" - єнот. 

Все виглядало б дуже безпечно, якби Коккурі-сан не мав декілька нюансів. По-перше, все залежить від того, в якому настрої сам дух Коккурі-сан, і яка з трьох тварин вирішить домінувати в вашій грі. Якщо це собака - вам повезло, адже це вірний дух і захисник. Якщо лисиця, то вона може або обманювати вас або, навпаки, - стати вашим вчителем. А єнот, наприклад, дуже полюбляє пустощі, зате приносить успіх.

Крім того, є ще більший "нюанс". Граючи в коккурі-сан, легко зробити помилки, наслідки яких можуть бути тяжкими. Наприклад, ви можете помилково викликати... скажімо, не зовсім коккурі-сан. Тоді гра піде  не так, як мала б. Ще одне: деякі відповіді на запитання можуть бути неочікувано моторошними, і ви відчуєте дике бажання негайно припинити гру. Але цього в жодному разі робити не можна. Є певні правила, яких необхідно дотримуватися, і якщо їх порушити - знову ж таки, гра піде зовсім не тим ходом. А ще ви маєте дочекатися, коли Коккурі-сан сам вирішить піти, і в жодному разі не змушувати його йти всупереч його бажанню.

Ми не будемо розповідати вам покроково, як грати в коккурі-сан, бо заборона є заборона. Скажемо тільки, що для неї треба  щонайменше дві людини, листок паперу, ручку та монетку 10 єн.

Попередження: 

1) Не грайте в Коккурі-сан насамоті.

2) Не кидайте напівдороги та не робіть все жартома.

3) Не бійтеся та не починайте гру в поганому настрої.

4) Не відпускайте монетку під час гри.

5) Якщо Коккурі-сан ніяк не повертається назад, продовжуйте ставити запитання, аж доки він піде геть.

За правдоподібність і за заборону в школах, Коккурі-сан отримує чотири бали з п'яти за шкалою моторошності. 

4. Станція Кісараґі (Kisaragi station)

Локація: Префектура Шідзуока, Японія.

Ілюстрація зліва: https://www.kowabana.net/2018/02/17/kisaragi-station/

Ілюстрація справа: https://www.artstation.com/artwork/BAAmz

Ця історія з'явилася онлайн, на сайті 2chan, на японській дошці оголошень під назвою "Розкажіть про дивні речі навколо вас".

Йдеться про паранормальний об'єкт, що називається "Станція Кісараґі". Це віддалена станція на залізничній лінії Еншю в префектурі Шідзуока. На станції не було помічено ні працівників, ні розкладу потягів. Також не було таксі чи телефонів. Вздовж колії, що веде до станції, є тунель з вивіскою "Тунель Ісанукі" (Isanuki Tunnel). Відповідно до отриманих даних, Станція Хіна є найближчою до Кісараґі, і дорога до неї веде через тунель Ісанукі - попри те, станція Хіна знаходиться на іншій залізничній лінії - Ґакунан.

Легенда про станцію Кісараґі з'явилася на веб-сайті 2chan у 2004 році. Лінію Ґакунан закрили в 2012 році.

Згідно з даними, назва на знакові, що ідентифікує об'єкт, написана ієрогліфом 鬼 - "демон", але в даному випадку він читається як "Кісараґі".

Одного дня, дівчина на ім’я Хасумі почала публікувати повідомлення в онлайн-режимі про те, що з нею відбувалося. Для повного розуміння того, що сталося, потрібно читати всі повідомлення повністю, але ми стисло перекажемо вам тут. На кожин допис Хасумі, кілька інших користувачів 2chan публікували коментарі зі своїми думками та рекомендаціями, як далі поводитися.

Історія Хасумі починається наступним повідомленням на форумі 2chan:

"Я сіла в потяг на станції Шін-Хамамацу. Я завжди їду на роботу і з роботи цим потягом, але сьогодні прибула на станцію, про яку ніколи не чула. Що мені робити?”

Дівчина помітила, що за весь шлях від початкової станції, потяг ні разу не зупинився. 

Хасумі, спантеличена і насторожена, спробувала відшукати кондуктора та машиніста, але зусилля були марними. Всі інші пасажири спали. Єдиним доступним спілкуванням для неї були незнайомі користувачі на форумі 2chan, з якими вона вела живу переписку. 

Уривки з переписки

2chan
Ти ще не зійшла з потягу, правильно? Може ти помилково сіла в швидкісний?

Хасумі
Може і так. Я почекаю ще трохи. Якщо станеться ще щось дивне - я напишу.

2chan
Може спочатку піди до переднього вагону і пошукай провідника? Раптом у нього епілептичний припадок, чи щось таке, - тоді взагалі  кепсько. Іди і перевір його!

Хасумі
Добре. Я так бачу, що потяг найближчим часом не збирається зупинятися. Піду перевірю.

Жалюзі чи щось таке закривають вікно, тому я не бачу водія. Я на приватній залізниці в префектурі Шідзуока.

2chan
А ти постукала в вікно?

Хасумі
Так, але ніхто не відповів.

2chan
А ти бачиш, що надворі? Може назви станцій, повз які проїжджаєте, чи щось таке?

Хасумі
Після виходу з тунелю потяг почав трохи гальмувати. Але ми зазвичай не проїжджаємо через тунель. Це потяг зі станції Шін-Хамамацу.

Думаю,  потяг збирається зупинитися.

Нарешті, після години подорожі, потяг зупинився на станції "Кісараґі". Думки користувачів розділилися, хтось наполегливо радив, щоб Хасумі зійшла з потягу, хтось навпаки казав ні в якому разі цього не робити.

Хасумі таки зійшла на станцію, безуспішно спробувала знайти розклад потягів чи стоянку таксі - нічого такого не було. 

Від користувачів посипалися поради:

2chan
- Знайди працівника станції або найближчий поліцейський відділ!

- Може варто подзвонити 110?

- А чому ти не подзвониш в більшу фірму таксі? 

- Все що можна наразі зробити - піти до найближчого цілодобового магазинчику.

- Якщо поблизу є громадський телефон, треба знайти номер таксі і подзвонити їм.

Хасумі
Я подзвонила батькам і попросила, щоб вони приїхали мене забрати, але вони не знають, де станція Кісараґі. Вони сказали, що ще раз добре роздивляться карту і заберуть мене, але мені трохи страшно...

2chan
- А що з іншими пасажирами? Тільки ти зійшла з потягу?

- Хасумі, я теж пробував знайти станцію Кісараґі в інтернеті, але ніякої інформації немає. Ти казала, що вона десь в районі Шін-Хамамацу? Я спробую пошукати на Yahoo.

Хасумі
Я шукала громадський телефон, але його немає. Інші пасажири не вийшли, тому я зараз сама. Назва станції точно Кісараґі.

Все навколо Хасумі поступово ставало все більш зловісним - дослухавшись до поради користувачів, вона почала йти вздовж колії, і тільки-но хотіла повернутися назад до дивної станції, як почула гуркіт дзвонів та барабанів недалеко від неї. Це остаточно відлякало її від станції, до якої наближався явно потойбічний фестиваль. 

Вона продовжила рухатися вздовж колії, аж хтось позаду закричав "Гей! Не ходи по колії, це небезпечно!". Перелякавшись ще більше, Хасумі кинулася до тунелю, з якого перед тим виїхала на потязі. 

Незабаром вона дійшла до кінця тунелю, де її зустріла приємна на вигляд людина. 

Хасумі
Я вийшла з тунелю. Якраз переді мною хтось стоїть. Добре, що я послухала ваших порад. Дуже дякую. Мене, мабуть, сприймуть за якесь опудало, бо я вся заплакана.

2chan
- Хасумі, почекай! Не рухайся!

- Стоп! Це небезпечно!

- Хто там може на тебе чекати посеред ночі?? Це занадто підозріло... 

Хасумі
Вибачте, що змусила вас хвилюватися. Мене відвезуть до найближчої станції.  

Незважаючи на всі палкі заперечення та застереження з боку інтернет-співрозмовників, Хасумі таки сіла в чужу машину...

Її перше враження швидко змінилося.

Хасумі
Ми під'їжджаємо ближче до гір. Мені здається, тут немає де зупинитися машині. А ще він взагалі перестав зі мною говорити. 

2chan
- Навіть якийсь дивакуватий старий чувак не міг би бути біля тунелю в такий час.

- Може він з тобою не говорить, бо ти весь час сидиш в телефоні?

- Хасумі, ти в небезпеці. Ти сказала батькам забрати тебе біля тунелю? 

- Хасумі, дзвони 110 негайно.

Хасумі
В мене скоро сяде батарея. Все виглядає дуже дивно, тому я постараюсь втекти як тільки випаде нагода. Він щось бубнить собі під нас, я не можу зрозуміти, що. Мушу бути напоготові, тому поки що не буду більше переписуватися. 

※ Після цього повідомлення, про Хасумі більше ніхто не чув.

Оскільки розповідь написані у формі псевдореалістичної історії від особи реального оповідача, здається, ніби ви справді берете участь в розмові. Ви можете в будь-який момент вскочити в діалог і внести свою лепту в його побудову. Це унікальна риса другої хвилі міських легенд епохи Інтернету.

За свою правдоподібність та форму живого спілкування, історія безсумнівно отримує п'ять балів моторошності з п'яти.

5. Куне-куне (Kune-kune)

Примітка: Ілюстрації немає, адже на нього не можна дивитися. 

Де можна зустріти: в полі, в місті, на березі моря.

Відомо, що Куне-куне виглядає як щось довге, тонке, що постійно ворушиться. Його форма схожа на людську, але наче зроблена з паперу чи з тканини.

Мабуть, найбільш моторошними є історії про щось ледь помітне, що ненав'язливо маячіє вдалині. Воно не нанесе шкоди, аж поки не почнеш в нього вдивлятися.

Легенда про куне-куне ураганом вривається в кріпі-паста територію і кладе на лопатки всі попередні історії. Принаймні, на наш погляд. Мова піде про містичну надприродну енергію за прізвиськом "Куне-куне". Не переплутайте з породою поросяти з такою ж назвою (вони доволі миленькі). Історія про Кунекуне - одна з найбільш недавніх міських легенд з сучасним йокаєм.

Японці дуже полюбляють ономатопеї - слова-звуконаслідування, тому і дали дали цьому дивному явищу таке ім'я. "Куне-куне" означає "ворушитися", "маячіти". Куне-куне переважно з'являються в сільських місцевостях (зазвичай в полях) опівдні, в розпал гарячого літнього дня. Його можна також спостерігати над морем, а іноді навіть у місті.

Особлива риса Куне-куне: воно постійно рухається, навіть у дні, коли вітру немає.

Кунекуне можна побачити лише здалеку. У сільській місцевості він виглядає білосніжним, а в місті - чорним, як смола.

Якщо хтось спробує подивитись на нього зблизька, то збожеволіє. Якщо хтось доторкнеться до нього або просто підійде занадто близько, Кунекуне вб’є свою жертву. Найкращий вихід з ситуації - не дивитися на нього, ігнорувати, а ще краще - піти собі геть. Тоді і вас буде проігноровано у відповідь.

Звісно ж, можливо хтось просто помилково сприйняв звичайне опудало як дивного йокая. Страшила вважаються особливо моторошними в Японії. Багато місцевих історій про привидів стверджують, що опудала ожива. Іншим можливим поясненням можуть бути густі хмари туману, що з’являються над полями в обідню пору. Ще одне пояснення -  галюцинації, викликані тепловим ударом та зневодненням у спекотні літні дні.

Що б там не було, попри своє смішне ім'я, Куне-куне теж отримує п'ять балів з п'яти за шкалою моторошності.

А що ви думаєте про наш вибір міських легенд? Яка видалася найстрашнішою? Чи є у вас улюблена "жахалка"?