Японські привиди та йокаї: ТОП міських легенд Японії

Японські міські легенди поєднують давні вірування, шкільні страшилки та моторошні історії з інтернет-форумів. У них можна зустріти загадкових духів, дивні місця й істот, яких краще не шукати після настання темряви. 

У цій добірці — відомі японські страшні легенди: від жінки з розрізаним ротом до таємничої станції, якої немає на мапі. Це фольклорні історії, а не підтверджені події.

Йокаї та юреї: у чому різниця?

Йокаї (妖怪) — це надприродна істота. Деколи цей термін перекладають як "монстр", "гоблін", "перевертень", хоча жодне з цих понять не передає всі нюанси. Нелюдські істоти з надприродними силами можна вважати йокаями — не лише гоблінів чи монстрів. Йокаями можуть бути оживші предмети, людиноподібні створіння, тварини з надприродними здібностями, знеславлені божества та духи. 

Юреї (幽霊) — це духи або привиди, а йокай (妖怪) відносяться до ширшого кола надприродних істот. Все дуже залежить від контексту та від того, як ці істоти взаємодіють з людьми. Дехто вважає, що юрей — це привиди, які полюють за людьми і з'являються в один і той самий відрізок часу (переважно опівночі і до 03:00), а йокай — це прив'язані до певного місця перевертні, божки та чудасії.

📖 Читайте також: Ваш зодіак у японській міфології

1. Кучісаке-онна — жінка з розрізаним ротом

Де її зустрічають у легендах: де завгодно в Японії, але особливо в префектурі Міе. 

За легендою, до перехожих підходить жінка в медичній масці й запитує: «Я красива?» Якщо відповісти ствердно, вона знімає маску й показує рот, розрізаний майже від вуха до вуха. Тоді запитує знову: «А тепер?»

Історія має багато варіантів. У деяких версіях жінка носить червоне пальто та озброєна ножицями або серпом; в інших її можна відволікти відповіддю, яка збиває її з пантелику. Легенда стала особливо популярною серед японських школярів у другій половині XX століття. Ходить багато легенд про походження Кучісаке онна, всі вони міняються від префектури до префектури, але в основному це жінка, яку понівечив і вбив її чоловік. 

Є декілька теорій щодо першої появи Кучі-саке онна. Одна з них стверджує, що наприкінці 1978 в містечку Яоцу, префектура Гіфу, стара жінка з фермерської сім'ї в кутку саду помітила жінку з розрізаним ротом. Місцева газета написала про це статтю, і легенда зі швидкістю світла розлетілася серед місцевих дітей. 

2. Ханако-сан із шкільного туалету

Де її зустрічають у легендах: в дівчачих шкільних туалетах, зазвичай на третьому поверсі, в третій кабіні. 

Ханако-сан — привид дівчинки, яка, за популярною версією історії, мешкає в шкільному туалеті. Щоб перевірити, чи вона там, потрібно постукати в двері кабінки й запитати, чи є Ханако всередині. У відповідь нібито можна почути: «Так, я тут».

📖 Читайте також: Містичні місця Японії

Історія походження Ханако-сан досі розмита. Хоча вона стала національним явищем у 1980-х роках, є припущення, що насправді легенда існує ще з 1950-х років. Деякі історії стверджують, що Ханако-сан є привидом дівчинки з часів Другої світової війни, яка загинула під час бомбардування школи, граючи в хованки. Інші історії стверджують, що Ханако є неспокійним духом дівчинки, яка загинула від рук божевільних батьків або незнайомця. У деяких випадках вона є привидом учениці, яка загинула в результаті нещасного випадку в школі.

3. Коккурі-сан — гра з духом

Де її зустрічають у легендах: під час гри-ворожіння.

Коккурі-сан — популярна японська гра-ворожіння, яку часто порівнюють зі спіритичним сеансом. Учасники ставлять запитання духу, а відповіді нібито отримують за допомогою монетки, що рухається по аркушу з літерами та варіантами відповідей. Цікаво, що коккурі-сан справді заборонена в японських школах. 

Назву Коккурі-сан пов’язують з образом духа, у якому поєднуються риси лисиці, собаки та танукі — японського єнотоподібного звіра. Гра стала темою численних шкільних страшилок і медійних історій.

📖 Читайте також: Джюнджі Іто та японський фольклор: сучасні жахи

Все виглядало б дуже безпечно, якби Коккурі-сан не мав декілька нюансів. По-перше, все залежить від того, в якому настрої сам дух Коккурі-сан, і яка з трьох тварин вирішить домінувати в вашій грі. Якщо це собака - вам повезло, адже це вірний дух і захисник. Якщо лисиця, то вона може або обманювати вас або, навпаки, - стати вашим вчителем. А єнот, наприклад, дуже полюбляє пустощі, зате приносить успіх.

Крім того, є ще більший "нюанс". Граючи в коккурі-сан, легко зробити помилки, наслідки яких можуть бути тяжкими. Наприклад, ви можете помилково викликати... скажімо, не зовсім коккурі-сан. Тоді гра піде  не так, як мала б. Ще одне: деякі відповіді на запитання можуть бути неочікувано моторошними, і ви відчуєте дике бажання негайно припинити гру. Але цього в жодному разі робити не можна. Є певні правила, яких необхідно дотримуватися, і якщо їх порушити - знову ж таки, гра піде зовсім не тим ходом. А ще ви маєте дочекатися, коли Коккурі-сан сам вирішить піти, і в жодному разі не змушувати його йти всупереч його бажанню.

4. Станція Кісараґі

Де відбувається історія: на загадковій залізничній станції, якої немає на звичайних мапах в префектурі Шідзуока.

Ця інтернет-легенда з’явилася на японському форумі 2channel у 2004 році. Згідно з даними, назва на знакові, що ідентифікує об'єкт, написана ієрогліфом 鬼 - "демон", але в даному випадку він читається як "Кісараґі". У центрі сюжету — користувачка на ім’я Хасумі, яка пише, що звичний потяг раптом привіз її на невідому станцію. Навколо немає персоналу, розкладу чи зрозумілого способу повернутися додому.

Хасумі ділиться повідомленнями на форумі, а інші користувачі намагаються підказати їй, що робити.

📖 Читайте також: Ваш зодіак у японській міфології

Все навколо Хасумі поступово ставало все більш зловісним - дослухавшись до поради користувачів, вона почала йти вздовж колії, і тільки-но хотіла повернутися назад до дивної станції, як почула гуркіт дзвонів та барабанів недалеко від неї. Це остаточно відлякало її від станції, до якої наближався явно потойбічний фестиваль. 

Вона продовжила рухатися вздовж колії, аж хтось позаду закричав "Гей! Не ходи по колії, це небезпечно!". Перелякавшись ще більше, Хасумі кинулася до тунелю, з якого перед тим виїхала на потязі. 

Повідомлення створюють відчуття, ніби читачі стежать за справжньою подією й разом із героїнею намагаються зрозуміти, що відбувається. Саме ця подача зробила Станцію Кісараґі однією з відомих японських інтернет-страшилок.

5. Куне-куне — силует у далині

Де його зустрічають у легендах: у полі, біля моря або на відкритій місцевості.

Куне-куне описують як тонку, схожу на людину постать, що безперервно коливається навіть тоді, коли немає вітру. У сільській місцевості її зазвичай уявляють білою, а в місті — темною.

За легендою, якщо хтось спробує подивитись на нього зблизька, то збожеволіє. Якщо хтось доторкнеться до нього або просто підійде занадто близько, Кунекуне вб’є свою жертву. Найкращий вихід з ситуації - не дивитися на нього, ігнорувати, а ще краще - піти собі геть. Тоді і вас буде проігноровано у відповідь. 

Легенда поширилася японськими інтернет-форумами на початку 2000-х років. Її моторошність полягає в невизначеності: на відстані незрозуміло, що саме рухається в полі. Звісно ж, можливо хтось просто помилково сприйняв звичайне опудало як дивного йокая. Страшила вважаються особливо моторошними в Японії. Багато місцевих історій про привидів стверджують, що опудала ожива. Іншим можливим поясненням можуть бути густі хмари туману, що з’являються над полями в обідню пору. Ще одне пояснення -  галюцинації, викликані тепловим ударом та зневодненням у спекотні літні дні.

Японські міські легенди змінюються з часом: одні передаються між поколіннями, інші народжуються на форумах і поширюються інтернетом. Саме поєднання давніх вірувань і сучасних страхів робить їх такими атмосферними.