Традиційні японські настільні ігри

Чому настільні ігри - це круто? 

⬇️

• Уява
• Пам'ять
• Швидкість реакції
• Пристрасть
• Зміцнення стосунків між поколіннями
• Весело і змістовно проведений час з товариством
• Можна брати в подорожі
• Очі можуть відпочити від комп'ютерів та телефонів :)

Неважливо, наскільки популярними є комп'ютерні ігри та ігрові додатки на смартфони - традиційні настільні ігри завжди залишаються актуальними. Настільні ігри - це безпомилковий вибір для будь-якої компанії. Саме настільні ігри ламають стіну між поколіннями, національностями, руйнують стереотипи та трощать поганий настрій і хандру :)

Розказуємо про найпопулярніші традиційні японські настільні ігри.

Традиційні японські настільні ігри

В цій статті ми хочемо розповісти про багатий японський світ настільних ігор.

Японці розробляли складні та цікаві ігри ще здавна.

Ви, чули, наприклад, про такі ігри як Шьоґі або Ґо? Остання походить з Китаю, але все одно асоціюється з Японією.

1. Японські шахи - "Шьоґі" (将棋)

Шьоґі - настільна гра, відома також як "японські шахи". Подібно до гри в шахи, шьоґі теж розрахована на двох та потребує стратегії, терпіння та долю хитринки.

Обидві сторони мають по 20 фігурок з різними здібностями та правилами для кожної сторони. На відміну від шахів, фігуркам можна підвищити звання, коли вони досягнуть протилежного краю, що дає їм додаткові бонуси у вигляді додаткових рухів. Гра шьоґі дозволяє гравцям приймати захоплені в полон ворожі одиниці та видавати їх за свої, що зберігає динаміку гри до останнього ходу.

Хоч гра і складна, початківцям під час неї теж цікаво і весело, тому це і найпопулярніша настільна гра в Японії!

Дивитися шьоґі на ZenMarket

  _{Портативний набір шьоґі (дошка з фігурками) для подорожі}

Дивитися портативні шьоґі

2. Гра "ґо" (囲碁) 

"Ґо" (англійською теж так і називається - "Go") - загалом вважається найстарішою настільною грою у світі. Її розробили у Китаї, десь в ІІ тис. до н. е.  

До Японії гра прибула в 7-му столітті, про неї навіть згадувала японська письменниця Мурасакі Шікібу у своєму творі "Повість про Ґенджі", написаному на початку 11-го століття. 

Ґо (деколи її ще називають "іґо") схожа на гру реверсі, але в рази складніша. Вона настільки заморочлива та стратегічна, що комп’ютер, який може перемогти найкращого гравця ґо, став еталоном штучного інтелекту.

Гравці ґо по черзі кладуть свої "камінці" (ґо-іші/go-ishi) на дошку, де лінії перетинаються. Можна також захопити камінці свого супротивника, оточивши їх. Існують також складніші правила, наприклад правило "ко", яке забороняє повторювати позиції.

Ґо вимагає балансу - гравцям потрібно водночас розширити свою територію і створити міцні, згуртовані зони, які їх опоненти не можуть порушити.

Дивитися ґо на ZenMarket

3. Карута (かるた)

Карута - це карткова гра (як це можна зрозуміти з назви), яка полягає в тому, що гравець має якнайшвидше знайти потрібну карту і торкнутися її. Давайте, копнемо трохи глибше в правила. Колода карт ділиться на дві частини: одна називається "торі-фуда" (для того, щоб брати) - частина карт, яку розкладають в ряд перед гравцями. Серед карт треба шукати потрібну і торкнутися або відкинути її. Друга частина  - це  "йомі-фуда" (для того, щоб зачитувати). Ці карти доповнюють торі-фуда і відкладаються вбік, під нагляд ведучого-читача. Читач витягує карту з частини колоди для читання йомі-фуда і цитує написане вголос, водночас гравці намагаються швидко знайти карту, яка доповнює сказане серед викладених в ряд карт з торі-фуда. Всі намагаються якнайшвидше знайти карту, яка підходить, і "відбити" її в опонентів. Тут важлива не лише пам'ять, але й реакція та швидкість.

_{(з аніме про гру карута "Чіхаяфуру"/"Chihayafuru")}

Деякі відомі колоди карута складаються з японських приказок або віршів. Тоді йомі-фуда - це початок вірша, а торі-фуда, яку треба швидко знайти - це доповнення того самого вірша. Найвідоміші колоди карута - зі збірки "Сто поетів - сто пісень" (Hyakunin Isshu), яку традиційно грають на Новий Рік.

Іроха-Карута 

Ще є, наприклад, "іроха-карута" (iroha karuta, японською - いろはかるた), яку використовують для навчання основ японського читання.

Це гра для дітей (або для студентів-японістів :) ), де замість віршів написані 47 складів японського алфавіту хіраґана і "кьо" - ієрогліф 京, що означає "столицю", для 48-го складу (оскільки зі складу -н ん не можна почати ніякого слова чи речення).

Цікаво, що саме слово "карута" походить з португальської мови. Як згадувалося раніше, воно означає просто "карта" та позначає саме гральні карти.

Португальці показали японцям гральні карти ще в далекому 16-му столітті. Однак вважається, що у насправді в подібну гру грали ще до періоду Хейан (794-1185). Правда тоді це були не карти, а  половинки мушлі.

Обаке-Карута (монстро-карута)

Ще одна, у всіх сенсах фантастична та унікальна версія карута - Обаке Карута - старий токійський варіант Іроха карута. Карти було створено в період Едо, і вони залишалися популярними аж до 1920-х років. До кожної карти в колоді прив'язаний склад з абетки хіраґана, до якої було прив'язане певне створіння - монстрик - з японської міфології.

 

Виграє той, хто найкраще знає японську міфологію і фольклор та збере найбільше карток, які збігаються з підказками, що зачитує ведучий.

Обаке-карута - це ранній приклад загального захоплення японців класифікацією теперішніх монстрів та створенням нових.

Гра є однією з перших спроб японців класифікувати легендарні міфологічні істоти, описати їх, і, як це пасує практичній та діловій нації, продати на ринок.

От звідки походять такі колекційні карткові ігри як Ю-Гі-О! (Yu-Gi-Oh!) чи Колекційна Карткова Гра Покемон (Pokémon TCG). До речі, в основі покемонів якраз створіння з японської міфології.

Дивитися гру карута 

4. Японський маджонг "Riichi mahjong" (麻雀)

Маджонг часто асоціюється з комп'ютерною грою на пам'ять для одного гравця. Насправді ж, це давня китайська гра, яка перейшла до Японії (як і багато інших культурних елементів). В маджонг можуть грати двоє чи навіть кілька гравців, і самі "плитки" з малюнками, для яких потрібно шукати пару, реальні. Колись ці плитки були зроблені зі слонової кістки, а тепер це найчастіше просто пластик. Мета маджонгу - створити набори плиток, витягуючи нові та викидаючи ті, що "на руці", та врешті поєднати всі 14 плиток у набори з однаковими малюнками. 
Японська версія, що називається Ріічі-маджонг (Riichi Mahjong), або просто японський маджонг, є дещо спрощеною версією китайського маджонгу, яка вперше була введена в Японію в 1924 році, а з того часу вже були додані нові правила для збільшення складності. 

Дивитися японський маджонг 

Отже, в цій статті ми постаралися охопити всі найпопулярніші японські ігри - від "японських шахів" шьоґі та і-ґо і до маджонгу. Сподіваємось, тепер вам буде легше обрати настільну гру собі до душі.

Також у нас є блог про цікаві японські настільні ігри сучасності. Можете знайти його натиснувши на це посилання. 

Гарної та успішної вам гри! 

А яка ваша улюблена японська гра?